…проведеш долонею, а вона м’яка, шовковиста, сочна, зазирнеш під неї а там – інше життя: комашина щось тягне, якась можливо майбутня квітка пробивається крізь верхній шар ґрунту і тягне свої стеблі до сонця , а ось і ягідка якась показує тобі свій бічок. Прислухайся, відчуваєш, як її лани широкополі гріють твоє серце і це тепло «розливається» по тілі і ти відчуваєш, як твої легені наповнюються чистим, духмяним повітрям, а вухо ловить шепіт всієї екосистеми: «Бережи мене, бережи, свій Рідний край!»